ua en

«Люди ризикуючи власним життям рятували творчість Марії Приймаченко від вогню. В цей час, під Києвом голодувала художниця Панченко. За неї забули, бо вона була менш відомою»

27-28 жовтня в Парижі відбулась Міжнародна конференція «Повне обличчя людства: жіноче лідерство заради справедливого суспільства», організована «Карітас Інтернаціоналіс» у партнерстві зі Святим Престолом та у співпраці з ЮНЕСКО.

 

На цій зустрічі тему жіночого лідерства представили з різних точок зору. Доповідачі розглянули соціологічні, етичні та політичні перспективи жіночого лідерства, а також обговорили необхідність участі жінок у керівництві та прийнятті рішень для побудови більш справедливого суспільства. Досліджуючи ключові питання насильства, конфліктів та бідності, на зустрічі приділили увагу бар’єрам та запропонували шляхи їх подолання.

 

Також були підняті теми насильства, бідності та конфліктів. У всьому світі жінки та дівчата зазнають все більше насильства. Наприклад, збільшення кількості випадків домашнього насильства під час пандемії COVID-19 призвело до того, що його назвали «другою пандемією». Крім того, жінки та дівчата стикаються зі шкідливими культурними та соціальними практиками, такими як операції на жіночих статевих органах, що калічать жінку, та примусові та ранні шлюби, сексуальне насильство та торгівля людьми. Учасники дискусії розглянули зв'язок між цими питаннями в контексті бідності, а також ключову роль жінок у відновленні після травм.

 

Говорячи про жінку в часі війни, виконавчий директор Карітас Спес Україна отець В'ячеслав Гриневич SAC підняв тему публічності, як інструмент порятунку жінки. Він розповів як під час наступу російських військ 27 лютого у смт Іванків Київської області згорів історико-краєзнавчий музей, де зберігалося близько 25 робіт відомої художниці Марії Примаченко.

 

«Коли тривали бої на в'їзді у містечко, мешканці сиділи у погребах, зв'язку між ними не було. Все літало, стріляло і гупало. Оскільки вітер був сильним, то дерев’яний дах музею швидко почав горіти. За лічені хвилини його не стало. Четверо людей врятували частину робіт мисткині. Керівниця місцевого відділу культури сказала, що росіяни не розшуковували робіт у будинках людей, видно, не розумілися в мистецтві, забирали ноутбуки, вентилятори. Через те, що Марія Приймаченко була відомою, люди ризикуючи власним життям рятували її творчість від вогню. В цей самий час, так само біля Києва, перебувала не менш талановита художниця, але менш знана, Любов Панченко вона в часи хрущовської відлиги відроджувала українську культуру, була переслідувана. В цей час як люди в Іванкові рятували картини Приймаченко, в Бучі голодувала Панченко. За неї забули» - сказав отець В’ячеслав.

 

Він також зазначив, що на сьогодні «Карітас-Спес» як служительки відсотково переважають жінки. Так само коли чоловіки у війську, то жінки беруть на свої плечі дім, виховання дітей, забезпечення. В кінці Другої світової війни в Україні були цілі села, де не було жодного чоловіка дітородного віку. Війни змінюють генофонд націй, і впливають на ролі жінок в суспільстві. Сьогодні українська жінка це і воїн, і мати біженка, і волонтерка, і бабуся берегиня, яка попри наближення фронту не покидає свій старенький дім.

 
«Якщо б уявити, що ми з вами сьогодні створюємо мистецький портрет жінки в часі війни, але замість фарб ми використовуємо сово, емоції, образи, факти то наша картина – це переплетіння болю і відваги, гідності і відчаю, сили і часом безсилля. Це може бути дуже складна композиція для розуміння. Але про це треба говорити, щоб долі і імена цих жінок, щоб гідність жінки, її творчість не йшли в небуття а були збережені» - додав на зустрічі отець Гриневич.

28 жовтня 2022
Пожертвувати
Система Orphus
Переверните устройство для лучшего отображения