ua en

«Жива й ефективна комунікація понад усе»: розмова з головним логістом Місії «Карітас-Спес Україна» Віталієм Паздрієм

«Жива й ефективна комунікація понад усе»: розмова з головним логістом Місії «Карітас-Спес Україна» Віталієм Паздрієм

З початком українсько-російської війни багатьом карітасівцям довелося освоїти нові напрямки роботи. Професійний економіст Віталій Паздрій не став винятком із цього правила. До 24 лютого він працював менеджером з моніторингу оцінки проєктів Місії «Карітас-Спес Україна». Після вторгнення росії в Україну став менеджером з логістики Національного офісу.

Як кандидат економічних наук, доцент КНЕУ імені Вадима Гетьмана, головний організатор Всеукраїнського бізнес-турніру «Стратегія фірми», автор і співавтор інноваційних методик навчання бізнесу й підприємництва справляється з новою для себе роллю логіста? Ми поспілкувалися про це з Віталієм.

 Логістика Місії: як усе працює

«Коли я прийшов у «Карітас», то в основному став працювати з паперами, розробляти статути, проводити стратегічні сесії з економічних питань. Моя роль у команді була здебільшого консультативною. Гадки тоді не мав, що скоро буду сидіти біля водіїв «тірів», розвозити гуманітарну допомогу в різні осередки нашої організації та парафії Римсько-католицької церкви.

На четвертий день війни наша команда мала вирішити два найважливіші питання: збір інформації по осередках та виявлення їхніх потреб. Треба було знати, кому і що саме потрібно надсилати. Тоді я став контактною особою, почав спілкуватися з осередками. Ми вирішили, що постачання гуманітарної допомоги має йти зі Львова.

Протягом першого тижня ніхто ще не розумів, як ефективно працювати далі. Ми командою розробили логістичні маршрути, створили мережу розподільних центрів. Плідно співпрацювали з єпископом-помічником Львівської Архідієцезії Римсько-католицької Церкви Едуардом Кавою.

На початку війни відправили наш перший «бус» у Вінницю. Далі вантажі поїхали в різні напрямки. Завдяки плідній роботі нашого офісу у Варшаві та львівського офісу моя робота спочатку була координаційною. Я виступав у ролі єднальної ланки наших осередків.

Спочатку менеджерка Олена Кава домовляється з польськими партнерами про поставку допомоги у Львів. Потім логістка Вероніка Ганоль займається пошуком транспорту для доставлення вантажу в Україну. Львівська команда взяла на себе пошук транспорту по Україні, і це дуже логічно, адже вони знали, коли можуть прийняти вантажі, розуміли специфіку взаємодії з водіями», — розповів Віталій.

До війни діяльність «Карітас-Спес Україна» охоплювала сім дієцезіальних осередків, а також близько тридцяти парафіяльних осередків по всій Україні. Віталій почав активно працювати з  центрами у Вінниці, Хмельницькому та мережею на Закарпатті, адже західна частина України приймала багато вимушених переселенців.

«Ми телефонували парафіям і єпископам у березні, активно налагоджували співпрацю зі священниками для прийняття гуманітарної допомоги, адже вони раніше ніколи цього не робили. До нас звернулися з Дніпра й низки міст, де ми в подальшому розгорнули потужні осередки допомоги.

Команда житомирського осередку спочатку самостійно комунікувала з польськими партнерами й розвозила гуманітарну допомогу по області. Згодом ми стали забезпечувати і їх . У Києві давно співпрацювали з паном Олегом Овечком і Міжнародним благодійним фондом «Сприяння розвитку медицини», який він очолює.  З допомогою фонду направили перші «тіри» в парафії  та облаштували гуманітарний хаб».

Завдяки економічному фаху Віталій уже мав базові теоретичні знання з логістики. Однак, за його словами, найбільш помічною була безпосередня присутність при розвезенні вантажів:

«Збір інформації —  теж логістика. Але мені дуже допомогло те, що на початку квітня сам став їздити з водіями, побував у трьох ключових осередках: Харкові, Одесі та Дніпрі. У цих містах, а також Житомирі, Києві та Вінниці, ми отримали склади, сумарно шість. . Осередки показали свою спроможність приймати й видавати гуманітарну допомогу. Із квітня  регіональний центр «Карітас-Спес Україна» у Кам՛янець-Подільському також приєднався до цього напрямку роботи.

Ефективні помічники нашої Місії з’являлися самі. Моїми відкриттями стали парафії з Кременчука, Кам’янського, Павлограду, Кривого Рогу, Нікополя, Старокостянтинова, Браїлова, Чечельника.

На жаль, досі є села, куди ніхто не доїжджає. У Чечельнику, наприклад, ми були єдиними, хто роздав допомогу за увесь час війни. Це селище міського типу у Вінницькій області, а в радіусі 30 км нікого немає поруч. Там виявилося дуже багато переселенців».

Більше осередків — більше робочих процесів

За понад три місяці війни Віталій займався збиранням від постачальників інформації про товар, облік та контроль доставки гуманітарної допомоги в осередки. Менеджер з логістики «Карітас-Спес Україна» поділився, що робочий день працівників Національного офісу тривав нон-стоп.

«Перші два місяці ми з колегами працювали майже цілодобовою. Бувало, прокидався о 06:00  й одразу до роботи, і засинав уночі в обнімку з ноутбуком. Зараз робота автоматизувалася, але зі збільшенням кількості осередків збільшується й кількість логістичних процесів».

Вмотивованість людей яка не зупиняється до сьогодні

За словами Віталія, для того, щоб доставити один «тір», потрібні зусилля близько двадцяти людей. Тих, хто оформлює документи, завантажує гуманітарну допомогу, везе її, розвантажує в регіональному осередку, потім знову завантажує на новому складі,  везе до отримувачів і розвантажує на місцях.

«У нас так вийшло з Божою Поміччю, що всі люди чітко розуміли ділянку своєї роботи, і їх не треба було вмовляти. Я дуже вдячний виконавчому директору «Карітас-Спес Україна», отцю В’ячеславу Гриневичу SAC, нашій команді, яка довірилися мені . Це відчутне професійне зростання. Коли я бачу , що Місія надала понад мільйон соціальних послуг, розумію: це результат роботи мегакоманди. Спостерігаю за волонтерами і багато чому вчусь у них. Для мене такі поїздки —  безумовний живий контакт, а також свідчення, що люди не лишаються самі у скрутний час. Візити до осередків — неабиякий обмін досвідом. Я розумію, заради чого все робиться, коли бачу очі людей, які отримують допомогу, коли спілкуюся з ними й отримую щиру вдячність».   

Бути дипломатичним, гнучким і ненав’язливим

Віталій каже, що звик бути в дорозі. За його плечима мандрівки в 42 країни, тому логістичний напрямок роботи — ділянка, де він може бути дуже ефективним. Першим його завданням у воєнний час для «Карітас-Спес Україна» був підрахунок бюджету утримання одного бомбосховища. І він його рахував, сидячи під час повітряної тривоги  в бомбосховищі, у приміщенні дитячого садочку. Саме тоді склався список усього необхідного з продуктових пакетів.

«Карітас мене психологічно  врятував. Я мав або відправитися на фронт, або бути дуже ефективним в іншій ролі, допомагати людям. Мені не треба дізнаватися виключно зі ЗМІ , що відбувається в Україні. Я хочу бачити це на власні очі, досвідчити людей. Коли чую їхні історії, починаю ще більше активізовуватися в плані допомоги.

Логістика для мене —  перш за все, ефективна комунікація на всіх рівнях і живе спілкування з людьми, коли треба бути дуже дипломатичним, гнучким і ненав’язливим».

За три місяці війни Місія «Карітас-Спес Україна» встановила домовленості з військовими міськими адміністраціями, головами об’єднаних територіальних громад і простими українцями з різних міст, селищ і сіл, які активно долучаються до  служіння. На кінець травня наші логістичні маршрути вже досягали найвіддаленіших деокупованих сіл Сходу, розширивши мапу надання гуманітарної допомоги до 22 охоплених регіонів з 15 009 населеними пунктами.

 Допоможіть нам допомагати іншим!

16 червня 2022
Пожертвувати
Система Orphus
Переверните устройство для лучшего отображения