Допомога домогосподарствам та громадам, які постраждали від конфлікту в Україні
Клавдія Максимова досі не знає, як їй удалося вижити, мешкаючи на лінії фронту російської війни в Україні. «Не знаю, як це пережила, — каже 79-річна Клавдія із села Коробочкине, що на північному сході Харківщини. — Я вже немолода людина. Увесь час просила Бога допомогти... Мені більше нікого просити, окрім Бога».
Народившись у середині Другої світової війни в окупованій нацистами Україні, Клавдія ніколи не очікувала, що знову зазнає воєнного лихоліття. Після багаторічної роботи в сусідньому селі головним бухгалтером колгоспу вийшла на пенсію, доглядала за своїм садом, відвідувала сина та онуків, які теж жили в Коробчкиному. Після смерті чоловіка жила сама.
Однак у лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну агресію проти України, в її село прийшла війна. У перші дні вторгнення ворожі війська окупували північ Харківської області, а Коробочкине опинилось у «сірій зоні» між позиціями протиборчих сторін.
З кінця лютого по серпень 2022 року село не раз зазнавало ударів російської артилерії, танкового вогню і ракетних обстрілів. Та у вересні стрімкий український контрнаступ відсунув лінію фронту на десятки кілометрів на схід. За період активних бойових дій із села виїхало відсотків 90 довоєнного населення, яке налічувало приблизно 3 500 осіб, а понад 700 будинків та інших споруд у Коробочкиному, за даними сільської влади, було пошкоджено за зруйновано.
Клавдія та її 55-річний син Микола, однак, залишились у своїх оселях. «Спочатку люди вичікували, але потім, коли снаряди почали влучати в будинки і ті почали горіти, полякалися й почали розбігатися, — розповідає Клавдія. — А ми були тут. Ми не поїхали».
Між періодами бойових дій жінка намагалася вести нормальне життя, дбаючи про сад і домашніх тварин та спілкуючись із подругою, яка живе неподалік. Того дня, коли район потрапив під обстріл і її будинок пошкодило, вони з подругою сиділи на ґанку. Снаряд з російського танка влучив у сарай, а силою вибуху розбило кілька вікон у будинку і скинуло дах. «Снаряд зняв дах над головою, — розповідає вона. — Нам пощастило, що ударна хвиля пройшла вгорі й нас не зачепило».
У лютому 2023 року інженери «Карітас-Спес Харків» провели первинне обстеження будинку Клавдії та зареєстрували її на отримання допомоги для ремонту житла. Першочерговими роботами тут будуть заміна пошкоджених вікон, ремонт даху та стелі. Мета — забезпечити тепло та сухість в оселі, адже взимку температура може опускатися нижче 15 градусів морозу. Клавдія помітила, що після закінчення активних бойових дій до села повернулося чимало людей. Електрику й газ відновили, знову відкрилося кілька сільських магазинів.
Після місяців боїв найбільша надія Клавдії на майбутнє проста — що війна скінчиться. «Ми сподіваємося, що все буде добре, — каже вона. — Хто знає як, але, ми сподіваємося, настане мир. Якщо буде мир, то все інше стане на свої місця».
Проєкт « Допомога домогосподарствам та громадам, які постраждали від конфлікту в Україні » реалізує Католицька служба допомоги в партнерстві з «Карітас-Спес Україна» та «Карітас-Спес Харків» за фінансової підтримки Habitat for Habitat for Humanity International. У межах проєкту буде надано допомогу у відновленні житла й інфраструктури в постраждалих громадах на Харківщині.
