Пожертвувати
ua en

«Карітас-Спес Одеса»: як команда розвиває потужну партнерську мережу за кордоном та долає виклики війни на Півдні України

«Карітас-Спес Одеса»: як команда розвиває потужну партнерську мережу за кордоном та долає виклики війни на Півдні України

Одещина — регіон, який постійно зазнає ракетних ударів. Одеса все частіше стає мішенню для атак військ рф у війні проти України. Місто-мільйонник, яке під прицілами військових кораблів. Місто, у якому ні на день не зупиняється надання гуманітарної допомоги від «Карітас-Спес Одеса». Попри близькість лінії фронту, з усіх великих міст України Одеса поки що залишається одним із найбільш спокійних. Щоправда, з кінця квітня місто також зазнавало російських ракетних ударів.

Як у цій ситуації бути ефективним за кордоном та допомагати вимушеним переселенцям? Як змінити творче середовище й розвинути в собі нові риси характеру під час війни, але при цьому зберігати в душі милосердя та любов і дарувати надію? Ми поспілкувалися з директором «Карітас-Спес Одеса», о. Петром Росохацьким, та логісткою Оксаною Українською про нові виклики для регіональної команди та внутрішню мотивацію продовжувати служити людям, попри вибухи й загрози ракетних обстрілів.

«Я розумію людей, які залишають усе і їдуть в нікуди»

Служіння о. Петра Росохацького, директора «Карітас-Спес Одеса», в Україні почалось із Криму. З 2007-го по 2015-й рік отець був настоятелем римо-католицького храму в Сімферополі. Насильницька анексія Криму, як і псевдореферендум, які не визнаються Україною й більшістю країн, не дали можливості отцю залишитися і продовжити свою духовну діяльність. На запрошення єпископа Броніслава Бернацького о. Петро переїхав в Одесу, став директором нашої Місії у новому для себе місті й досвідчив вимушене переселення.

«росія не дала мені можливості залишитися. Директором “Карітас-Спес Одеса” я став через анексію Криму.

Питання біженців, вимушених переселенців та потребуючих для мене близьке. Я — поляк, але досвідчив це сам. Я теж біженець із Криму. Мені було легше переїхати, ніж людям із сім'ями, проте у Криму я провів вісім років, і він став для мене другою домівкою. Близько року я був під анексією разом із парафіянами в Сімферополі. Їхні рішення, залишатись чи ні, також стали частиною мого життя. Цей досвід мені допоміг, тому я розумію людей, які залишають все і їдуть унікуди».

Отець розповів, що під час анексії півострова ніхто не знав, що буде далі. У Криму їздили російські танки, містами ходили «зелені чоловічки».

«Ситуація була складна. Люди з проукраїнською позицією виїздили з півосторова, зважувалися все починати з нуля. Проте багатьом просто не було куди їхати».

«У центрі уваги команди завжди були діти»

20-го лютого 2014-го року розпочалася збройна окупація Криму. Саме цю дату Верховна Рада офіційно визнала початком тимчасової окупації півострова. Отець Петро досвідчив російсько-української війни двічі: анексію Криму та початок повномасштабного вторгнення російських військ в Україну 24-го лютого 2022-го року.

«За тиждень до початку повномасштабного вторгнення я разом з командою “Карітас-Спес Одеса” проговорював, що ми будемо робити, якщо почнеться ця війна. Ситуація була напруженою, але я був у Криму, тому знав, що легко не буде.

Коли я прокинувся від першого вибуху 24-го лютого, був упевнений, що війна почалась. Того дня відбувалася зустріч директорів “Карітас-Спес Україна” в Одесі. Ми швидко узгодили термінові питання й роз’їхалися по своїх осередках.

Я хотів організувати роботу працівників “Карітас-Спес Одеса”, адже у нас доволі велика команда на двох проєктах — близько 20 осіб. Ми розуміли, що треба організувати допомогу, але поки не знали, що можемо запропонувати потребуючим. Ми не знали також, чого потребуватимемо самі».

У мирний час команда «Карітас-Спес Одеса» вела два проєкти — програму підтримки соціальних центрів для ВІЛ-позитивних дітей та «Дім надії» — дім розвитку дітей і молоді. Частина команди працювала у трьох медичних кабінетах, консультувала сім’ї, які мають ВІЛ-позитивних дітей, надавала психологічну та продуктову підтримку таким родинам. У «Домі надії» з 2012-го року команда педагогів проводила заняття з християнської етики, англійської мови, інформатики, вела творчі студії. Щодня близько 120 дітей на рік відвідували позашкільні заняття, які проводили працівники «Карітас-Спес Одеса».

У центрі уваги команди завжди були діти. Крім цього, працівники вели проєкти, пов'язані з підтримкою вимушених переселенців із Криму, багатодітних сімей та сімей у складних життєвих обставинах, організовували навчання дітей у Польщі, дитячі табори.

Після 24-го лютого одеські карітасівці призупинили проєктну діяльність на місяць і почала організовувати гуманітарну допомогу у місті та області. Відкриту видачу продуктових наборів для потребуючих стали здійснювати з 9-го березня на базі свого офісу. «Карітас-Спес Одеса» був першим, хто почав видавати гуманітарну допомогу в своєму місті. Сьогодні, окрім складу та офісу, за сприяння міської влади організація отримала ще дві локації, які запустили з 4-го травня. Одна слугує для видачі одягу, інша — засобів гігієни та дитячого харчування. На сьогодні команда «Карітас-Спес Одеса» прийняла 29 «тірів» із гуманітарною допомогою.

Допомога в Одесі також здійснюється через мережу парафій РКЦ. Отець розповів, що священники активно включилися в роботу і приїздили забирати гуманітарну допомогу для своїх парафій.

«Ми призупинили роботу центрів для дітей та медичних кабінетів. Я поїхав у Польщу, щоб організувати допомогу для Одеси. Разом із “Карітас Польща” у Варшаві допомагав з організацією хабу для українців. Спільно з о. В’ячеславом вирішили, що нам треба представництво у Польщі. Зараз маю багато офісної роботи, адже розв'язую питання з варшавською командою щодо транспортування допомоги, підготовки документації для проєктів, проводжу переговори. Польські партнери часто питають, чого ми потребуємо. Я щодня на зв'язку зі своєю командою, тому детально знаю потреби південного регіону.

Я довірив своїм працівникам створення такого хабу в Одесі. Ми відкрили великий склад, де приймаємо продукти, одяг, засоби особистої гігієни та створили три нові точки видачі допомоги в Одесі. Ці місця нам безоплатно надали наші партнери. Частина вантажів їде до нас із Європи через центральний склад у Львові, частина — у межах проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації та наслідки бойових дій в Україні”. Також приймаємо “тіри” від партнерів, з якими ми працювали напряму до війни.

З партнерами з Відня ми запустили проєкт, у межах якого видаємо сертифікати й ваучери на продукти, засоби гігієни в одній із мереж магазинів в Одесі. Сподіваємося запустити проєкт і видавати фінансову допомогу людям. Економічна ситуація в регіоні дуже складна, тому ми проводимо всеукраїнські тендери на закупки харчових продуктів у великих об'ємах, чим підтримуємо економіку України.

«У назві “Карітас-Спес” є надія»

Робота з гуманітарною допомогою — це не тільки момент видачі, а й координація зусиль великої команди волонтерів, які приймають вантажі на складі, сортують допомогу і транспортують її у точки видачі. Місію «Карітас-Спес Одеса» активно підтримали сім'ї працівників та їхні друзі. Це допомогло сформувати виїзні групи, які забезпечують допомогою Одеську область та Миколаїв.

«Нам доводилось змінювати нашу роботу і бути швидкими в реагуванні. Після запуску гарячої лінії ми стали приймати заявки з Одеської й Миколаївської областей, і на основі списків потребуючих відвозили гуманітарну допомогу. Коли Миколаїв залишився без води, уже наступного дня наші волонтери поїхали туди».

Сьогодні о. Петро більшість часу знаходиться у Польщі, адже так може забезпечити швидшу й ефективнішу співпрацю з «Карітас Польща» та представниками закордонних «Карітасів». Для нього важливий емоційний стан команди, тому отець регулярно проводить онлайн-зустрічі з працівниками «Карітас-Спес Одеса», на яких вирішуються не тільки робочі питання, а й обговорюються особисті проблеми.

«Звичайно, я хочу повернутися в Одесу. Там я залишив команду, яка для мене дуже близька. Хочу вірити, що це сон, і я з нього прокинусь.

У назві “Карітас-Спес” є надія. Зло ніколи не перемагає. Іноді в нас виникають питання, у якому напрямку розвиваються події. Але Ісус переміг зло. Це Воскресіння дає нам надію, що перемога буде на нашому боці».

«Отець Петро спитав, чи можу я взяти на себе нові обов’язки»

Оксана Українська працює в «Карітас-Спес Одеса» уже 7 років. До повномасштабного вторгнення її життя було наповнене творчою роботою з дітьми та дорослими, адже Оксана проводила заняття в гончарній студії «Дому надії». З початком війни її родина вирішила залишитися в Одесі та продовжувати працювати. Сьогодні Оксана повністю відповідає за логістику гуманітарної допомоги від нашої Місії в Одесі та області.

«Коли ми з чоловіком вирішили, що нікуди не їдемо, о. Петро спитав, чи можу я взяти на себе нові обов’язки й поцікавився, хто зі мною в команді. Ситуація з працівниками для мене була ще незрозуміла, проте зі мною був мій чоловік та брат, які зголосилися допомогти. Команда “Карітас-Спес Одеса” — це жіночий колектив, тому ми потребували багато фізичної допомоги. Не знаю, як би я впоралась, аби не мій чоловік».

Оксана поділилася, що першим завданням від директора було закупити продукти власними силами, адже ще не вирішилося питання з постачанням вантажів, та облаштувати укриття в офісі, на базі якого команда почала видачу продуктових наборів.

«У нашому новому офісі є підвальне приміщення. Було завдання його облаштувати, знести каримати, пуфи, забезпечити освітлення та запаси води. Сусіди дуже раділи, що ми відкрили укриття, і також долучилися до облаштування. В укритті ми встановили постійне нічне чергування, щоб впускати людей у разі повітряної тривоги. Наші чергові в укритті займалися фасуванням продуктових наборів для видачі, коли ми почали це робити».

Оксана розповіла: зараз «Карітас-Спес Одеса» працює як великий гуманітарний штаб. Усі працівники залучені у фасуванні та видачі гуманітарної допомоги для потребуючих. Наразі у команді 25 людей разом із волонтерами. Уже є ті, хто реєструє людей на видачі, видає сформовані набори та розвозить вантажі на точки видачі, робить виїзди в область.

З часом команда Оксани вибудувала механізм роботи і почала формувати 200 продуктових наборів на одну видачу. Така кількість пояснюється можливостями команди й наявністю допомоги на складі. Сьогодні команда здатна покрити потреби у продуктах 100 місцевих жителів та 100 вимушених переселенців за один день. З 4-го травня, коли запустилися дві нові локації, вимушені переселенці за потреби отримують ще один талон на одяг, засоби особистої гігієни та дитячого харчування, за яким можуть пройти до місць неподалік офісу. Також команда розробляє чат-бот у Телеграмі, аби пришвидшити процес реєстрації дистанційно.

«Ми вирішили розпочати допомогу людям, з якими вже працювали. У нас не було розділення на одеситів та вимушених переселенців. У перші дні війни всі були в однаковому становищі. Потім ми зіштовхнулися з тим, що за допомогою звернулись дуже багато людей. Для того, щоб структурувати чергу, ми почали друкувати талони. Команда орієнтувалася, протягом скількох годин ми можемо надавати допомогу і скільки людей охопити в такому режимі.

На воротах біля нашого офісу висить оголошення про наш ліміт у 200 людей. Ми нікому не хочемо відмовляти й видаємо талон на отримання допомоги наступного дня. На жаль, ми не можемо планувати сильно наперед і заводити багато людей у дворик нашого офісу. Тим більше, велике згромадження людей є небезпечним».

«Моє життя відрізнялося від того, що я роблю зараз»

Оксана поділилася, що під час роботи бувало важко, адже кількість вимушених переселенців зростала. З ранку до вечора вона мала дуже багато дзвінків, адже щодня треба було домовлятися з волонтерами: хто міг поїхати на склад, розвантажити «тір», завантажити у менші машини допомогу й розвезти її на точки видачі, а також шукати людей, хто здійснював виїзди в область. Сьогодні Оксана більше працює над звітністю команди «Карітас-Спес Одеса».

«Останнім часом в Одесі та області часто лунають вибухи. Я маю двох дітей — 11-річну доньку та 16-річного сина. Іноді не витримую морально, адже через велике навантаження треба подумати про дітей, зателефонувати їм, спитати, чи вони не злякалися.

Під час роботи у “Домі надії” я встигала зранку побути з дітьми, але зараз я з ранку до вечора в офісі, а потім до ночі заповнюю таблиці. Навантаження збільшилось, часу, проведеного з дітьми, стало менше. Часто хочеться плакати. За характером я не жорсткий керівник».

Наразі «Карітас-Спес Одеса» відновив проєкт «Дім надії», і щовівторка працівники проводять заняття з дітьми. Оксана радіє, що зможе повернутися до своєї улюбленої справи — занять у гончарній студії.

«Я не отримувала освіту в художньому інституті, просто вчилася в майстра. У мене виходило працювати з дітьми й, мабуть, це помітив о. Петро, запропонував мені проводити з ними заняття. З початком війни довгий час я не могла дістатися до гончарного кола, адже у приміщенні було дуже багато гуманітарної допомоги.

Моє життя відрізнялося від того, що я роблю зараз. Мене оточували творчі люди, для яких було хобі: прийти о 10-й ранку в суботу й ліпити із глини. Я також ходила на хор, бо люблю співати. Не працювала з глиною вже чотири місяці, бо не можу знайти часу й сили. Постійно дивлюсь новини, дуже переживаю.

Я зрозуміла: м'якість не допомагає в роботі, проте я не хочу бути більш жорсткою. Ми, наприклад, маємо оголошення, що можемо видати 200 продуктових наборів за один день. Маю знаходити сили 201-ій людині сказати: “Вибачте, на сьогодні вже 200, прийдіть наступного дня”.

Хочеться всім допомогти, але, на жаль, наші ресурси є обмежені.Ми робимо стільки, скільки ми можемо і часто, навіть понад наші сили. Часом думаю про лікарів у подібній ситуації. Їм часто закидають, що вони неемпатичні. Думаю, вони й не можуть бути такими. Всіх пожаліти, за всіма поплакати вони просто не можуть».

«Карітас-Спес Одеса» спрямовує зусилля на допомогу сім'ям вимушених переселенців, які мають дітей до 18 років та літніх людей 60+ років. Одесити, які мають категорії багатодітних сімей, сім'ї з дітьми до 3-х років та літні люди також можуть отримати допомогу. Реєстрація потребуючих здійснюється за номером гарячої лінії 0800 300 344, де команда уточнює потребу та вносить людей у чергу.

12 липня 2022
Пожертвувати
Система Orphus
Переверните устройство для лучшего отображения