
Минув рік після катастрофічних повеней, що пройшли європейськими країнами, але рани і досі загоюються. Природне лихо зруйнувало тисячі домівок, залишивши людей просто неба, забрало десятки життів. Світова родина Карітас миттєво відгукнулась на катастрофу, українці теж долучились до допомоги.
Завдяки небайдужим серцям людей з парафій по усіх римсько-католицьких дієцезіях нам вдалось отримати 2 305 007 грн. Кошти були зібрані за ініціативи Конференції єпископів України і поділені таким чином:

“Від імені Карітас Польща хочу висловити щиру подяку за підтримку з боку вашої організації. Для польського народу багато значить, що Карітас з-за кордону проявляє такий жест солідарності. Під час волонтерської роботи в затоплених районах було багато прикладів, коли українці допомагали постраждалим від повені — це важливий знак наших взаємин”, — висловили подяку представники Карітас Польща.
Міла Карраско, мешканка міста Альбал, понад 30 років вела бізнес з дизайну інтер’єрів, коли DANA зруйнував усе. Її будинок і крамницю було знищено, і вперше в житті їй довелося звернутися по допомогу до Карітасу. «Це було жахливо. Ми втратили дім і всі спогади, які збирали протягом багатьох років. Це була історія нашого життя», — з болем згадує Міла.

Вода у її будинку сягала двох з половиною метрів, і в якийсь момент вона справді злякалась за своє життя. Проте, з тією ж рішучістю, з якою вона колись перемогла рак, Міла вирішила протистояти й цьому лиху. Завдяки підтримці Карітасу та волонтерів, її родині вдалося почати відновлювати дім і бізнес. «Кожна піщинка стала горою надії», — каже вона.
Хамдо Султич, будівельний технік на пенсії, вклав у свій власний будинок частинку своєї душі. За кілька днів до руйнівної повені Хамдо з дружиною завершили оздоблення фасаду свого будинку, сподіваючись на спокійну спільну старість.
У ніч катастрофічної повені Хамдо був сам удома. Через проливний дощ вода швидко оточила його будинок. Коли перший поверх почало підтоплювати, він шукав притулку на верхньому поверсі, сподіваючись, що шторм мине. Але через кілька годин він відчув, що конструкція його будинку почала зміщуватись — він повільно руйнувався. Ризикуючи життям, чоловік знайшов притулок у сусідньому лісі, де перечекав шторм. На його очах величезна хвиля води повністю зруйнувала його дім.
Хамдо переїхав до доньки у сусіднє село, а за деякий час вони з дружиною придбали напівзруйнований будинок. Підтримка надходила з різних сторін. Муніципалітет та місцеві організації надали дрова, основні побутові прилади та будівельні матеріали. Дієцезіальний Карітас Мостар відвідав новий будинок Хамдо, оцінив його потреби і надав кошти на зовнішні двері та вікна, додаткові дрова, меблі та необхідний сільськогосподарський інвентар. Завдяки цій підтримці, а також власним навичкам і рішучості, Хамдо швидко відремонтував будинок. Тепер вони з дружиною сподіваються розпочати нову главу стабільності та миру. Його історія є свідченням стійкості, солідарності громади та сили підтримки під час кризи.
«Від імені нашого архієпископа, монсеньйора Томо Вукшича, президента Конференції єпископів Боснії і Герцеговини та Карітас Боснія і Герцеговина, і нашого директора, монсеньйора Томо Кнежевича, я хотів би висловити нашу щиру подяку Карітас-Спес та всім тим, хто виявив щире співчуття в цей непростий час. Ваш щедрий внесок у розмірі 10 000€ та зусилля зі збору коштів у римсько-католицьких церквах на підтримку постраждалих від повені є потужним свідченням солідарності. Ваша підтримка справді гідна похвали, особливо враховуючи важкі часи, з якими стикаються ваші громади через війну, що триває в Україні. Будь ласка, знайте, що ви та ваші люди залишаєтеся в наших постійних молитвах», — висловили подяку представники Карітас Боснія та Герцеговина.
Це лише дві з багатьох історій людей, чиї життя зруйнувала ця природна катастрофа. Українці, як ніхто, розуміють, що таке втрачати власну домівку і починати життя заново, тож ми бажаємо усім постраждалим стійкості і якнайшвидшого відновлення після цього лиха. І щиро вдячні усім українцям, завдяки яким нам вдалось не лише фінансово допомогти людям у біді, але й показати, що у світі є достатньо добра і милосердної любові, які обʼєднують людей з різних куточків світу у прагненні підтримати ближнього у тяжку хвилину.