З лютого 2022 року більше 14 млн українців змушені покинути свої домівки через бойові дії РФ. Лишати позаду своє звичне життя і їхати у невідомість завжди не легко, проте коли знаєш, що є хтось, готовий простягнути тобі руку допомогти, це вселяє надію і віру в те, що важкі часи скоро закінчаться.
Команда Карітас-Спес Слов’янськ евакуювала Володимира з Покровська до транзитного центру для переміщених осіб в Павлограді. «Я був з двома сумками — це і є весь скарб у мене. Відчуття було таке, ніби виїжджаєш назавжди, це важко. Я в цьому домі виріс змалечку, думав прожити старість в батьківській хаті, але не судилось», — згадує Володимир свій досвід евакуації.
Чоловік каже, що не хотів виїжджати, але його вмовила сестра, яка проживає у Коломиї. З Павлограду чоловік евакуаційним потягом поїхав до Львова, а звідти вже в один з центрів Карітас-Спес для внутрішньо переміщених осіб. «Я тиждень тут трішки відпочив, а тоді кажу: «Ну що, треба ж щось робити». Прийшов до дівчат і сказав, щоб давали мені якусь роботу», — розповідає чоловік з легкою усмішкою. У мирному житті він працював контролером на автобазі, що обслуговувала шахтарів, а в шелтері йому запропонували опанувати нову професію кочегара. Місцеві працівники навчили його всьому і він почав допомагати їм. Попри свою інвалідність і значні фізичні зусилля, яких вимагає ця робота, Володимир завжди радо допомагає і відгукується на прохання працівників центру.
Хоча наші шелтери транзитні, в них дозволено проживання протягом 30 днів, ми не кидаємо людей напризволяще. Володимиру дозволили подовжити термін перебування у шелтері, а також зараз йому допомагають знайти роботу та шукають можливість для подальшого працевлаштування в нашому центрі. Володимир надихнув нас своїм бажанням адаптуватись до нового життя та не опускати рук.
На жаль, ми не можемо охопити всіх потребуючих, але навіть допомога одній людині може змінити світ і надихнути когось на творіння добра. І ми вдячні всім партнерам з Конфедерації Карітас Інтернаціоналіс за можливість допомагати людям.