Смак, що повертає до себе
Підтримка від проєкту «Родина Родині» допомогла пані Оксані відновити заняття улюбленою справою після вимушеного виїзду з окупованої Нової Каховки на Херсонщині
Пані Оксана – сертифікована гідеса, яка до повномасштабного російського вторгнення розвивала гастротуризм на рідній Херсонщині. Возила охочих «відчути смак цікавих місць» на острів Джарилгач, запрошувала на дегустації в Шато на Одещині чи відвідати равликові ферми на Миколаївщині. Сьогодні вона живе у Чернівцях і створює власний проєкт – «Крафтові мандри з Феєю смаку». Вона – учасниця українсько-польського проєкту «Родина Родині».
«Я хочу, щоб люди не просто покуштували страву й розійшлися через 20 хвилин. Мені важливо, щоб вони відпочили душею», – говорить Оксана.
Камерні зустрічі замість турів
Її зустрічі більше нагадують затишні вечори для своїх, ніж класичні екскурсії.
Тут куштують буковинські страви, малюють аквареллю, згадують дитинство, говорять про любов до себе й вчаться помічати прості радощі життя.
Однією з головних гастрономічних «героїнь» стала буковинська «баба негра» – десерт із майже магічною історією.
«Уявіть: усі інгредієнти білі: кефір, борошно, сода, цукор. А після п’яти годин у печі виходить майже чорний, шоколадний пиріг. Для мене це справжня магія Буковини», – усміхається вона.
Після випікання «баба негра» ще кілька годин «доходить» у теплі, набуваючи особливого смаку й текстури.
Та для Оксани важливіше інше – те, що відбувається навколо цього десерту.
«Я завжди питаю: який смак вашого дитинства? Який десерт готувала ваша бабуся? І в цей момент люди ніби повертаються до себе маленьких».
Саме так народжується атмосфера, яку вона називає смакотерапією.
Простір, де згадують про себе
Під час зустрічей учасники малюють свої емоції, пишуть маленькі бажання, складають «листи любові до себе» й говорять про речі, на які в повсякденності часто не вистачає часу. «Ми постійно живемо для когось: для дітей, батьків, роботи. А для себе – «потім». А потім – це коли, запитую. Я хочу, щоб хоча б на моїх зустрічах люди згадували про себе».
Саме тому такі імпрези камерні – до восьми людей. «Я не хочу збирати автобуси туристів. Мені важливо чути кожного. Якщо людина приходить сама, хвилюється, мовляв – «я не маю товариства, не маю, з ким прийти, я кажу: не переживайте, сьогодні я буду вашою подружкою».
У цих словах – уся філософія проєкту. Без пафосу, без дистанції. З дегустаціями й теплими розмовами – як у гостях у давньої знайомої. Оксана знайомить не з традиційними для цього краю бограчем чи баношем, а радить скуштувати солодку новинку – торт «Чернівці», локальні напої, оригінальні буковинські смаколики, отримати на пам'ять маленькі крафтові подарунки.
«… І тоді я зрозуміла: це потрібно не лише мені»
Історія самої Оксани – теж про пошук опори.
До війни жінка вчителювала в школі, викладала українську мову та літературу. Це було її основною роботою, а гастрономічні тури організовувала у вільний час. У квітні 2022 року вона разом із родиною виїхала з окупованої Нової Каховки. Це було дуже непросто і ризиковано. Дорога, невідомість, тимчасові прихистки, життя «на валізах».
«Найважче – це очікування. Ти весь час думаєш: ще трохи – і додому. Ще місяць, ще два… А потім розумієш: життя йде, а ти ніби поставив його на паузу», – розповідає Оксана.
У Чернівцях вона спершу працювала онлайн і майже не виходила з дому. Мала депресію. Найбільше бракувало простого – живого спілкування.
«На вихідних ставало особливо сумно. І тоді я подумала: а чому б не почати робити тут те, що я люблю?»
Так і з’явилися «Крафтові мандри з Феєю смаку».
Першу зустріч Оксана пам’ятає досі. «Коли прийшли перші люди, я зрозуміла: це потрібно не лише мені. Людям теж хочеться тепла, спокою, цієї живої комунікації. Після наших зустрічей люди кажуть: «Я ніби перезавантажилась». І для мене це найцінніше».
Підтримка, що стає частиною історії
Розвивати власну справу на новому місці Оксані допомогла участь у проєкті «Родина Родині». За отримані кошти вона змогла виготовити інформаційну продукцію – візитівки, блокноти, буклети, проспонсорувати інформацію про свою справу в соцмережах, придбати мольберт для творчих занять, сумку-холодильник для виїзних турів, а також мікрофон і павербанк – усе необхідне, щоб її зустрічі ставали ще комфортнішими й теплішими для гостей.
«Я дуже вдячна польським родинам, які підтримують цей проєкт. Це не просто допомога – це відчуття, що ти не один».
І додає з усмішкою: «Я чекаю польських добродіїв в Україні – вже після війни. З радістю познайомлю з місцевими смаками, допоможу відчути цю особливу, солодку душу Буковини. Передайте, що я чекатиму. Нехай обов’язково приїздять».
Оксана переконана: їжа може розповідати про місто не гірше за архітектуру чи музеї.
«У Чернівцях всі говорять про університет, ратушу, старі історичні будинки. Але місто – це ще й його смаки. Без них історія неповна».
Бо іноді найкоротший шлях до міста – через смак. А найлюдяніший шлях до себе – через тепло і взаєморозуміння.
Проєкт «Родина Родині», який РМ «Карітас-Спес Україна» реалізовує за фінансової підтримки Caritas Polska на території Харківсько-Запорізької Дієцезії та Львівської Архідієцезії, надає допомогу українцям, які опинилися в складних життєвих обставинах унаслідок війни. Проєкт має напрямок кеш-підтримки та грантової допомоги на розвиток власної справи.
