Вселяти надію в дитячі серця — робити вклад у майбутнє

Зазвичай від війни найбільше страждають ті, хто взагалі не повинен був розуміти значення цього слова — діти.

Єгор та Михайло жили у Сіверодонецьку, але через війну їхня родина була змушена переїхати до іншого міста, де немає постійної загрози їхньому життю.

"Почались обстріли, і спочатку, як і всі інші, ми сподівались, що це триватиме два-три тижні, думали перечекати. Ховавлись у ванній. Але коли ракета влучила під наш будинок, ми зрозуміли, що нам треба їхати. Я боялась, що щось може статися на дорозі, у новинах
часто показували, як обстрілюють цивільні машини. Але коли ракета влучає в будинок, іншого вибору немає, треба точно кудись їхати. У місті, де ми зараз живемо, не так багато вибухів, балістичні обстріли здебільшого відбуваються вночі, діти їх не чують, а коли
пролітає безпілотник «Шахед», ми розуміємо, що укриття далеко, і сидимо притиснувшись одне до одного, і що буде, те й буде», — ділиться спогадами мама хлопчиків.

Переїзд вплинув на емоційний стан хлопчиків, тому коли батьки дізнались про психосоціальні, логопедичні та творчі заняття, що проводяться в дитячому просторі Карітас-Спес, це дало їм надію на те, що хлопці адаптуються на новому місці. Так і сталось, Єгор і
Михайло покращили мовлення та емоційний стан, знайшли друзів та почали адаптуватись до нового життя.

«Ми відвідуємо різні заняття в цьому просторі, мені це дуже подобається. Особливо, коли ми робимо щось цікаве своїми руками», – сказав Михайло.

«Мені подобається працювати з логопедом. Але найбільше мені сподобався урок, коли ми робили різдвяні подарунки. Я зробив подарунок для своєї мами», – сказав Єгор.

Ми щиро вдячні Caritas Österreich, NACHBAR IN NOT, Caritas Schweiz, Caritas Zagrebačke nadbiskupije за такі можливості та перспективи, що відкриває проєкт Protection для українських дітей і сімей.