«Кожна історія стає трохи моєю…»
Консультація і супровід кейс-менеджера – один із видів послуг, які українці можуть отримати сьогодні в Центрах підтримки сім’ї Карітас-Спес Україна. В чому полягає така допомога?
«Кейс-менеджмент, іншими словами, – це соціальний супровід. Є багато проблем, які людина з певних причин не в змозі вирішити самотужки, і тоді вона звертається до нас, – пояснює Світлана, кейс-менеджерка Центру підтримки сім’ї КСУ в Одесі. – Спочатку ми маємо уважно вислухати людину, поспілкуватися з усіма членами домогосподарства, зрозуміти наявні проблеми і виробити план, як ці проблеми вирішити. Намагаємося залагодити питання або зусиллями нашої організації, або ж скеровуємо людину до наших зовнішніх партнерів. А це – громадські і благодійні організації, державні структури, які надають ті послуги, яких потребують наші бенефіціари.
До нас звертаються і місцеві жителі, які мають ті чи інші питання, та здебільшого – внутрішньо переміщені особи, які опинилися в скрутній ситуації. Адже більшість людей в умовах війни залишали рідні домівки в стислий термін, їхали майже взагалі без нічого. Спершу такі особи потребують грошової допомоги для вирішення своїх базових потреб, а далі ми допомагаємо вирішити їхні питання з житлом, працевлаштуванням. Часто людині водночас потрібно розуміти багато важливих базових моментів: від адреси ЦНАПУ до переліку довідок, які необхідно зібрати насамперед. Підтримуємо і супроводжуємо кожну справу до її успішного вирішення».
Іноді людина каже: мені не потрібна така підтримка, ставиться насторожено, пояснює Світлана. Але в процесі розмови – яка може тривати довший час, людина розкривається. З’являється довіра. Важливо говорити делікатно, ставити часом непрямі запитання, аби не образити, не зачепити людську гідність.
Одна з важливих якостей кейс менеджера – вміти налагодити і підтримати комунікацію.
«Я маю вислухати, намагаюся вникнути в ситуацію, зрозуміти. Дію трохи як психолог, – каже Світлана. – Кожна історія стає трохи моєю. Часто люди розповідають про те, як вони виїжджали. Про свій страх лишити рідну домівку. Адже коли ти вдома, у своєму місті, все зрозуміло. Є робота, своє житло, певний побут, друзі, знайомі. А коли приїжджаєш до іншого міста, особливо такого великого, як Одеса, у людини часто з’являється страх.
Кожна історія по-своєму вражає. Запам’яталася родина переселенців, яка через відомі події 2014 року змушена була залишити рідний Донецьк і перебратися до Херсона. В новому місті люди налагодили побут, знайшли роботу, мали спокійне життя. А в 2022 році були знову змушені залишити Херсон і виїхати знову. Тут, в Одесі, у них народилася третя дитина. Вразило те, як тато піклувався про родину. Мама з новонародженим хлопчиком мусила два місяці після пологів залишатися в лікарні через проблеми зі здоров’ям, тож чоловік взяв турботу про двох доньок на себе, при цьому встигав щодня відвідати дружину з новонародженим сином у лікарні і працювати.
Коли я запитала, чи є у вас якісь складнощі, цей чоловік «підкорив» мене відповіддю: як це – важко? Це ж мої діти, моя родина, я маю це робити. Вразили його очі й оптимізм. Він консультувався з нашим юристом – хотів дізнатися про діяльність житлових фондів, можливість оформити іпотеку. Родина вирішила, що будуть залишатися в Одесі, їм подобається наше місто, море, сонце, привітні люди. Вони вірять, що війна скоро завершиться і в них не буде потреби знову кудись виїжджати.
Що найважче в моїй роботі? Не приймати все близько до серця. А це непросто. Адже хочеться всіх підтримати. Щоб люди вийшли зі складної ситуації, могли себе забезпечувати, продовжували жити. Щоб у їхніх очах з’явилася іскра надії. Уникнути вигорання – це найважче в нашій професії. Все інше – якщо проблему можна вирішити, то це вже не проблема.
За що люблю свою роботу? За те, що можу бути корисною іншим. За те, що коли люди приходять до мене зі своїми проблемами і я бачу, розумію шлях, як ці проблеми розв’язати, - це додає мені сили. Коли люди ідуть від нас із посмішкою і кажуть: дякую! Коли бачу радісні очі і розумію, що змогла допомогти.
Одеський Центр підтримки сім’ї відкрився і працює за підтримки програми Польська допомога Міністерства закордонних справ Польщі. Він – один із чотирьох центрів, започаткованих у межах проєкту «Покращення якості та доступу до психологічної допомоги дітям і їхнім родинам у Харківському, Одеському, Житомирському та Вінницькому центрах підтримки сім’ї в Україні», який РМ «Карітас-Спес Україна» реалізує у співпраці з Карітас Польща.
Публікація є особистим поглядом авторки і не може бути інтерпретована як офіційна позиція Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
