«Світ має розуміти, що минуло пів року, але людям все ще немає куди повертатися», — Ерік Хейнонен (CRS) про візити до осередків «Карітас-Спес Україна»
Вторгнення росії в Україну змінило життя українців, проте не зламало їхній дух. Поки наші захисники міцно тримають оборону та відстоюють свободу й незалежність Батьківщини, Місія «Карітас-Спес Україна» вже пів року провадить масштабну гуманітарну роботу в 42 осередках у різних куточках країни.
Нещодавно представник партнерської організації Catholic Relief Services (CRS) Ерік Хейнонен разом із членами команди Національного офісу «Карітас-Спес Україна» — менеджером з логістики Віталієм Паздрієм та менеджером з питань безпеки та захисту Олексієм Шевченком — здійснив виїзди в карітасівські центри в різних областях. Ми поспілкувалися з ними про результати поїздок у Львові, фінальному місті «туру».
«З плином пів року з початку повномасштабного вторгнення росіян ми розуміємо, що багато людей знайшли відносно безпечні місця для проживання, але тепер мають нові потреби на осінньо-зимовий період, — пояснює мету поїздки Ерік. — З 24-го лютого, коли життя мільйонів українців кардинально змінилося, перші три місяці внутрішньо переміщені особи мали одні потреби, зараз, у вересні, — уже інші. Тому ми відвідали різні осередки для того, щоб краще спланувати подальшу роботу, бюджет та ресурси.
“Карітас-Спес” — не просто організація, яка отримує гуманітарні вантажі та видає допомогу на місцях. Місія має бути чутливою до людей і допомагати тим, хто дійсно цього потребує. Треба бути реалістами: не всі люди з початку повномасштабного вторгнення мають потребу у продуктових наборах, наприклад. Але для когось така допомога може стати вирішальною, коли людина приїздить у зовсім незнайоме місто з порожніми руками».
Ерік додав, що партнери та донори нашої Місії виділили допомогу на певний період часу, тому для подальшої співпраці необхідно було порівняти прогнози з реальністю. Олексій робив виїзди в осередки Київсько-Житомирської дієцезії раніше, але така масштабна подорож для нього була першою.
Менеджер з безпеки Олексій Шевченко, який супроводжував групу підкреслив що, осередки в різних областях відрізняються між собою за динамікою роботи, і це пояснюється кількістю вимушених переселенців, яке приймає місто загалом. «Так ми побачили дуже потужну роботу, наприклад, у Дніпрі. Між осередками є багато схожого, але повсюди виникають певні нюанси. Ми розуміємо, що різні центри по-різному підходять до, наприклад, видачі гуманітарної допомоги. Ті, до кого звертаються тисячі людей, виробили систему онлайн-реєстрації. Хтось реєструє людей вручну під час живої черги. Це свідчить про адаптивність наших працівників. Нам вдалося зібрати певний масив інформації, і надалі ми розробимо нормативну базу рекомендацій, як автоматизувати процес звітності. Звичайно, ми враховуємо специфіку й досвід різних регіонів», — додав Олексій.
Маршрут подорожі осередками був таким: Вінниця — Умань — Кременчук — Дніпро (куди приїхали представники команд із Нікополя, Запоріжжя та Павлограду, Кам'янського, Покровська) — Кривий Ріг — Кам'янець-Подільський — Хмельницький — Ясіня — Синяк — Буштино — Рахів — Мукачево — Львів.
У фокусі уваги представників CRS та команди було розуміння, наскільки допомога нашої Місії є релевантною та чи забезпечені всім необхідним для проживання центри «Карітас-Спес». Для «делегації» було важливо поспілкуватися з людьми, які безпосередньо отримали допомогу від нашої Місії, поцікавитися, звідки вони дізналися про нас та чи задоволені допомогою. Хоча візити мали більш робочий характер, Еріка з Олексієм вразили історії людей, які вони змогли переказати.
Ерік Хейнонен: «Коли я говорив з людьми й запитував, звідки вони дізналися про “Карітас-Спес”, вони починали розповідати про свій шлях у нове місто. Я бачив, як на очах переселенців проступають сльози. Ніколи не міг подумати, наскільки важкою може бути історія переїзду українців усередині країни під час війни. Наші закордонні партнери мають знати, що за пів року ніхто з вимушених переселенців не “відпустив” цю ситуацію. Люди читають новини про рідні міста щодня. Щодня переживають за покинуті домівки, у кого вони взагалі ще цілі, та дійсно мріють повернутися додому.
Світова спільнота має розуміти, що так — минуло пів року, але людям все ще немає куди повертатися, а велика частина території України взагалі знаходиться під окупацією. Як далі діяти, якщо людина з Краматорська, Слов’янська, Сєвєродонецька, у неї немає грошей і вона не хоче жити під російським прапором? Це питання нагального реагування.
Війна дійсно торкнулася всіх. І те, що я маю можливість сьогодні спілкуватися з людьми, є чудом для мене. Моя родина також евакуювалася з Ірпеня за кордон. Ніколи не міг подумати, що нам теж знадобиться гуманітарна допомога. Коли ми перетнули кордон, три наступні дні провели в машині й були дуже вдячні за підтримку. Так, ми мали фінанси, але витрачати гроші, коли стоїш три дні посеред траси, просто немає де. Це наша реальність».
Олексій Шевченко: «Мені запам’яталася пара літнього віку з одного з осередків прийому вимушених переселенців нашої Місії. Чоловіку та дружині понад 80 років, але вони знайшли себе в тому, що виготовляють різні доробки і прикрашають місце, де проживають. Люди не розгубились і знайшли заняття до душі. Це викликає повагу».
Звісно, за пів року організація може пройти багато етапів — від піднесення до спаду, але Місія «Карітас-Спес Україна» не зупиняється, продовжує розробляти нові проєкти, реагування на актуальні запити потребуючих.
Ерік Хейнонен з CRS співпрацює з нашою Місією близько двох місяців, але вже бачить значний прогрес «Карітас-Спес Україна» як організації, яка змогла створити нові осередки, логістичними й комунікаційними шляхами об’єднати їх між собою.
«Зараз Місія “Карітас-Спес” виконує такий масштаб роботи, якого до 24-го лютого ніколи не було раніше. Не всі міжнародні організації здатні так приймати, фіксувати й розповсюджувати гуманітарні вантажі. Що більше, в усіх працівниках та волонтерах, яких я зустрічав, відчуваю велике серце й милосердя. Карітасівці — дуже добрі люди, які дійсно хочуть допомогти. За пів року такого служіння я побачив багато втомлених людей, але їхній дух продовжує триматись на цінностях і вірі», — підсумував свої спостереження Ерік Хейнонен.
Своєю чергою, Місія дякує партнерам за підтримку, супровід і таку оцінку нашої роботи. Тільки завдяки участі небайдужих людей «Карітас-Спес Україна» має змогу стати підтримкою для інших і дарувати надію, яка насправді є міцною опорою духу в часи війни.
