ua en

«Порізала буханець на шматочки, щоб розтягнути на довше» - історія киянки Людмили

«Порізала буханець на шматочки, щоб розтягнути на довше» - історія киянки Людмили

Я живу в Подільському районі столиці. Працювала при церкві. З перших дів навали, коли почалися вибухи і обстріли, ми згуртувалися з сусідами: обладнали приміщення підземної парковки, знесли меблі, матраци, ковдри. Зібрали чайники, мікрохвильовку, навіть печиво для малечі випікали. Для дітей облаштували дитячу кімнату, де можна було залишити їх під наглядом, щоб дорослі могли займатися нагальними справами. Сусіди дружно дбали про безпеку, чоловіки чергували «на поверхні». 200 000 гривень, які ми зібрали для облаштування паркану біля дому, віддали на армію.

Фактично одразу в місті почалися перебої з хлібом. Крамниці були зачинені, а ті, що працювали були майже порожніми. Коли в одній з крамниць я запитала про хліб, продавчиня дістала з-під прилавку буханець і простягнула мені. Навіть відмовилась брати гроші. В мене сльози навернулися на очі. Я порізала той буханець на шматочки і сховала в морозилку, щоб розтягнути на довше. Неподалік пекар грузин почав випікати лаваші, запашні, смачні. Торгував собі у збиток. Продавав дешевше, ніж завжди, в кого не було грошей, віддавав просто так.

Коли вже в Києві стало зовсім небезпечно, я подумала: «Треба їхати». Зібрала валізку, а дістатися до вокзалу нічим. Таксі не відповідали. Пішла до хлопців на блок-пост з проханням відправити мене з попуткою. Кремезні вояки посадили мене в машину до жінки з двома дітьми. Виявилося, що ця жінка військова, їхала до хворої матері. Сама вона стрілець, авторитетна серед військових і на кожному блок-посту вояки віддавали їй честь. Так ми дісталися до вокзалу. Перони переповнені людьми, які тікають від війни. Ледве сіла на потяг на захід. Нас було 15 чоловік в купе: з немовлятами, малими дітьми, собаками… Їхали більше доби в таких умовах та все одно були раді, що врятовані. Тут, в осередку «Карітас-Спес» я, католичка, потрапила в рідну духовну атмосферу. Відпочиваю душею і молюся за всіх рідних і за Україну.

Історія записана Агнією Богун про свою співмешканку по кімнаті..

Місія «Карітас-Спес Україна» від початку російського вторгнення надала прихисток для понад 19 196 осіб. Допомога триває. Допоможіть нам допомагати іншим.

12 березня 2022
Пожертвувати
Система Orphus
Переверните устройство для лучшего отображения