Історії з життя
Коли син каже: "Мамо, ти королева!", я забуваю про все. Як живе…
Світлана з міста, якого сьогодні практично не існує. Рубіжне на Луганщині майже стерте з лиця землі: жодного вцілілого будинку, а в колишніх затишних двориках і на дитячих майданчиках – могили. Це одне з українських містечок, яке після…
Читати більше
Зараз у нас все добре, але подумки ми вдома. Харків'янка Агнія Богун про життя…
«Це був важкий рік, час болю і втрат, розлук і складних рішень. 24 лютого 2022 року, ми, як і вся країна, прокинулися вдосвіта від вибухів. Так почалася війна, — згадує страшну дату, яка в одну мить змінила не тільки їхнє життя, а й життя…
Читати більшеПаспорт - це все, що я змогла забрали, — каже 80-річна пані Поліна з Маріуполя
"Чи побачу я ще колись свій дім? Чи дочекається він мене?" Нема-нема та й ностальгійні важкі думки обсідають голову пані Поліни з Маріуполя. Вона досі не знає, чи вцілів її будинок і чи має куди повертатися. Та щоразу лягаючи спати думає,…
Читати більше
Ми колекціонуємо смішні історії, бо сміх лікує. Історія родини з Чугуєва
Місто Чугуїв, що за 20 км від Харкова, стало зоною інтенсивних обстрілів практично з першого дня широкомасштабного вторгнення.
Читати більше«Бери дитину, Ольго, треба тікати звідси. Прийшли кадировці, то страшні люди»
Після звільнення від окупантів села Слобода на Чернігівщині семирічний Іванко заново вчився посміхатися і посадив «дерево на перемогу»…
Читати більше
Пережити смерть
Ця історія не матиме фото, окрім одного – обличчя людини, яка пережила жах. Ця історія не має кінця, окрім надії – що колись нормальне життя повернеться. Ця історія була пережита рік тому, але вона залишиться назавжди в душі, в серці, в…
Читати більшеЛюди підземелля: щонайменше 200 днів прожила в підвалі родина з Харкова
У підвалі цієї 16-поверхівки на Північній Салтівці прохолодно і гуляють протяги. Вздовж стін тягнуться запилюжені труби комунікацій, зі стелі звисають дроти. Важко повірити, що в цих умовах тривалий час жили люди. Не просто періодично…
Читати більше
«Я давно мала мрію – допомагати дітям з особливими потребами. Коли у нас…
В одеських двориках легко заблукати: багато подібних дверей. Тож пані Валентина виходить нам назустріч, запрошує до оселі. Тут, в орендованій квартирі на першому поверсі, майже два місяці вона мешкає разом із чоловіком, донькою і мамою…
Читати більше
Того дня в нашому селі від обстрілів церква згоріла, а потім прилетіло до нас.…
Пізня осінь у селі – час на те, аби нарешті перевести подих. Городи попорано, урожай – в надійних комірчинах: можна спокійно чекати зими.
Читати більшеНа світанку дрони літали. Потім ракети. «Мамо, чому грім наші вікна вибив?» –…
«Коли будете вже в селі, їдьте центральною вулицею, аж до кінця. Там поворот праворуч, син вийде назустріч і покаже дорогу», – пояснює телефоном пані Світлана.
Читати більше
Ракета влучила в дім, згоріло все. Вцілів лише куточок, де мама щоденно…
Крізь розбиті вікна протяг зухвало вривається до помешкання. І ходить за нами назирці, як наглядач. З кімнати в кімнату. Протяг не має з цим проблем: вибиті двері, потріскані шибки. Заходь, коли хочеш, ніхто не зупинить. Пан Анатолій…
Читати більше
