Історії з життя
На світанку дрони літали. Потім ракети. «Мамо, чому грім наші вікна вибив?» –…
«Коли будете вже в селі, їдьте центральною вулицею, аж до кінця. Там поворот праворуч, син вийде назустріч і покаже дорогу», – пояснює телефоном пані Світлана.
читати більше
Ракета влучила в дім, згоріло все. Вцілів лише куточок, де мама щоденно…
Крізь розбиті вікна протяг зухвало вривається до помешкання. І ходить за нами назирці, як наглядач. З кімнати в кімнату. Протяг не має з цим проблем: вибиті двері, потріскані шибки. Заходь, коли хочеш, ніхто не зупинить. Пан Анатолій…
читати більшеЦе був дім нашої мрії. Все зникло в один момент. Але ми залишаємось вдома
GPS навігатор – безпристрасний: йому легше. Він приводить нас за заданою адресою, як і належить. І вулиця, і номер будинку – все збігається. Тільки будинку більше немає. На його місці – лише фундамент. Обгорілий посуд, побутова техніка,…
читати більше
Історії тих, хто вирвався з війни
Раніше ми писали про паломницький центр, який підтримала Місія «Карітас-Спес» на Заході України, який для багатьох вимушених переселенців став новим тимчасовим будинком. Центр запрацював з 25-го лютого, на другий день повномасштабного…
читати більшеСила материнської любові: історія Світлани з Рубіжного, яка закрила собою…
Серед історій людей із соціального гуртожитку «Карітас-Спес Вінниця» трапляються такі, від яких втрачаєш дар мови. Дуже складний шлях із Рубіжного до Вінниці подолала Світлана з маленьким сином Іллюшею.
читати більше
Господь вивів із-під куль: історія сім’ї переселенців
Історія, якою поділилися з нами в Telegram, не може не торкнути серця. Звичайна українська сім’я пройшла через справжнє воєнне пекло, але з Божою Поміччю вирвалася з нього.
читати більше«Відчувалося, як здригається земля»: історія війни подружжя, яке не чує
Уявіть собі світ без звуків. Ви не чуєте мови, музики, співу пташок, новин, сирен, вибухів. У звичайний час не чути — значить по-іншому сприймати світ, на доторки, запахи й кольори.
читати більше
«Я знаю, хто мене бомбив. Це зробила росія» — історія порятунку двох сестер з…
Я б пішки прийшла додому, якби сказали, що Маріуполь знову український. Мені 60 років, а тепер я не знаю, чи дасть держава мені куток. Для нас це принизливо, хоча ми в цьому не винні.
читати більшеНавколо спільного горя: історії війни, які єднають людей
Де б людина не мешкала, у міській квартирі чи власному будинку, вона завжди лине думками до свого дому.
читати більше
«Служіння нон-стоп», або розповідь про співробітників осередку «Карітас-Спес…
Існують закони державні й закони духовні. І один із таких духовних законів — служіння людини в цьому світі. Лише віддаючи себе іншим, людина безсумнівно збагачується сама: любов’ю, добротою й силами. Так виконується задум Бога про…
читати більше«Я не можу тут нічого не робити», — історія Каті з Ворзеля
З Катею ми зустрілися у фойє затишного паломницького центру, який приймає внутрішньо переміщених осіб. Спочатку мені здалося, що дівчина працює тут або займається організаційними питаннями, бо тримала в руках нотатник і загалом справляла…
читати більше
Моя донька увесь час співає пісню Тіни Кароль про Україну…
Дівчинка, про яку йде мова в заголовку, могла спокійно рости в мирі на Сумщині, готуватися до школи й радувати всю родину виконанням улюблених українських пісень. Однак, на жаль, 5-річній крихітці та її мамі, пані Марині, довелося…
читати більше
